В українській мові м’якість приголосних на письмі позначають:
1) буквою ь (м’який знак): січень, льодовий;
2) буквами є, ю, я, коли вони стоять після м’якого приголосного: сине, люди, пісня;
3) буквою і: ліс, сірий.
1. Переглянути відео https://cutt.ly/aA29nR9
2. Виконати інтерактивні вправи https://cutt.ly/QA2981q
https://cutt.ly/OA23tNk
1. Переглянути відео https://cutt.ly/TA20wcQ
Іменник - самостійна частина мови, що називає предмет та відповідає на питання хто? або що?
Прикметник - самостійна частина мови, що виражає ознаку предмета та відповідає на питання який? яка? яке? які? чий? чия? чиє? чиї?
Дієслово - самостійна частина мови, що означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити?
2. Виконати інтерактивні вправи https://cutt.ly/sA20Rox
https://cutt.ly/ZA20D7K
https://cutt.ly/dA20Xa1
1. Переглянути відео http://surl.li/bjkfq
2. Ознайомитися з теорією.
Українській граматиці притаманне чергування приголосних. Розгляньмо найбільш поширені випадки заміни приголосних.
Чергування приголосних відбувається в декількох випадках, які ми також розглянемо. Але передусім запам’ятайте простий приклад найчастіших випадків чергування:
Нога — нозі — ніжка;
рука — руці — ручка;
вухо — у вусі — вушко.
Давайте подивимося, коли вживається чергування приголосних звуків. Таких випадків – декілька:
1. Словотворення іменників:
а) іменники чоловічого та середнього роду, що містять суфікси –ечок, -ечк(о) та –ок: наприклад, сонце – сонечко, крильце – крилечко, їжак – їжачок;
б) іменники жіночого роду, що містять суфікси –ечк(а), -к(а), -еньк(а): наприклад, дорога – доріженька, доня – донечка.
Чергування в корені іменників відбувається в результаті додавання зменшено-лагідних суфіксів.
2. Словозміна іменників:
а) іменники чоловічого роду в кличному відмінку: наприклад, друг – друже, Олег – Олеже;
б) іменники в ході їхнього відмінювання: наприклад, покупка – покупці, знахідка – знахідці;
в) іменники жіночого роду в давальному відмінку: наприклад, тітка – тітці;
г) іменники жіночого, чоловічого та середнього роду в місцевому відмінку: наприклад, поріг – на порозі, оберіг – в оберезі.
3. Творення прикметників:
а) прикметники вищого ступеня порівняння, утворені за допомогою суфіксів –іш та –ш: наприклад, головний – головніший, легкий – легший;
б) присвійні прикметники, що мають суфікс –ин: наприклад, свекруха – свекрушин;
в) прикметники, що утворені від іменників за допомогою суфікса –ськ: наприклад, рибак – рибацький, козак – козацький;
г) відносні прикметники, що мать суфікси –н, -оч: наприклад, дівчина – дівочий, дорога – дорожній;
д) прикметники вищого ступеня, в яких приголосні з, г та ж наприкінці основи слова замінюються на –жч-: наприклад, важкий – важчий;
є) прикметники вищого ступеня порівняння, в яких приголосний с та суфікс –ш замінюються на –щ: наприклад, красивий – кращій;
ж) прикметники, при утворенні яких кінцеві приголосні ц та к та суфікс –н замінюються на –чн: наприклад, яйце – яєчний.
4. Чергування дієслів
Чергування в дієсловах відбувається в багатьох випадках, і найчастіше відбувається чергування наступних приголосних: с – ш, х – ш, з – ж, т – ч, к – ч, ск – шч, г – ж, ст – шч, ск – шч. д – дж, зд – ждж.
Наприклад, ходити – ходжу, крутити – кручу, бігти – біжу, висіти – вишу.
Увага! Не в усіх подібних випадках здійснюється чергування: наприклад, водити – воджу, але возити – вожу.
Запам’ятайте винятки, в яких не відбувається чергування: вчорашній, торішній, рушник, соняшник, мірошник.
3. Попрактикуймося!
Виконати інтерактивні вправи
https://learningapps.org/view1751555
https://learningapps.org/view7288541
https://learningapps.org/view14413821
І. Переглянути відео http://surl.li/bjfzg
ІІ. Завдання
1. До поданих слів доберіть такі їх форми, щоб у кожній парі було представлене чергування /о/, /е/ з нулем звука.
Сон, палець, хлопець, пеньок, пень, січень, краєчок, холодець, гонити, учень, гайок, куток, червень, вівторок, рівень, квиток, жовтень, вітер, шматок, в’язень, вузол, мене, творець, бубон.
2. Доберіть до поданих слів спільнокореневі чи форми, щоб відбувалися чепгування голосних
Села, нищити, твердь, критика, велетень, чорний, очищений, чорніти, очищати, нищівний, критикувати, велетенський, твердий, селянський.
3. До поданих слів доберіть інші форму чи слово, у яких виявилися б чергування голосних звуків.
Вишенька, стежка, лоза, крига, степ, рибалка, корінчастий, кривулька, сльози, зупинка, осінь.
ІІІ Виконати інтерактивну вправу http://surl.li/bjgdv
1. Опрацюйте теоретичний матеріал
Морфема – найменша значуща частина слова. Вона функціонує у слові, тому не має самостійного лексичного значення, граматичної оформленості, синтаксичної самостійності. За своєю роллю, значенням і місцем у слові морфеми поділяються на кореневі і службові (афіксальні).
Корінь – головна частина слова (без закінчення), що виражає його основне (лексичне) значення. Наприклад, слова земля, земляний, земелька, земельний, наземний, підземний мають спільний корінь -зем-; слова молодий, молодь, молодість, молодіти, замолоду – спільний корінь – молод-. Такі групи слів називають спорідненими. Слова з одним і тим самим коренем називають однокореневими, або спільнокореневими: серце – сердечний – серцевина – серцеїд – спересердя; праця – працівник – співпрацюючи – опрацювати – перепрацюватися – працелюбний – непрацюючий.
Ключ. Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв складеться початок прислів’я: «... —
цвіту».
1. Переглянути відео https://cutt.ly/ah1GUHq
2. Ознайомитися з теорією
Вимова голосних звуків і позначення їх на письмі. Ненаголошені е, и, о, в коренях слів. Ненаголошені голосні, що не перевіряються наголосом
• Орфоепія (гр. orthos – правильний, epos — мова) — розділ мовознавства, у якому вивчається система норм єдиної вимови, властивої літературній мові. Орфоепічні норми — це сукупність правил, що впорядковують мовні засоби у мовленні щодо вимови, а також наголошування слів. Нормативна вимова має велике значення, оскільки вона підвищує загальний рівень культури і полегшує процес спілкування. Порушення орфоепічних норм веде до зниження культури мовлення і впливає на загальний рівень культури людини і всього суспільства.
Одна з особливостей української орфоепії — це чітка вимова голосних звуків (крім ненаголошених е та и, які наближаються один до одного, а також ненаголошеного о перед складом з у): вчинок, потреби, оренда, отаман, закордонний.
В українській мові шість голосних звуків: [а], [о], [у], [е], [и], [і].
Наголошені голосні вимовляються завжди чітко: бере′за, щи′рість, по′ле. У ненаголошеній позиції голосні [е], [и], [о] звучать невиразно.
Щоб перевірити ненаголошені [е], [и], [о], треба змінити слова так, щоб ненаголошений голосний став наголошеним: весна′ — ве′сни, колиско′ва — коли′ска, розу′мний — ро′зум.
3. Ознайомлення з орфографічним словником української мови http://slovopedia.org.ua/35/53392-0.html
4. Виконати ігрові завдання
1) https://cutt.ly/RYG3WCE
2) https://cutt.ly/5h1GXeo (гра)
2. 3) https://cutt.ly/Gh1H8KL (гра)
3
3
4
4
4.
